 |
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
Словоречення відповідання, злі, симетричні з усіх сторін, котрі чіпко тримають раз і назавжди заданий колір, єдиний сенс, - у цьому місті з мови робили стіни, звідки падали навздогін мандрівникам та подорожнім камені з написами та без. Фортифікаційні якості нагромаджень були сумнівними, але ти думав лише про скалки світла й тіні, склеєні равликами на швах речень, котрі колись містили більше за себе й сяяли з пустоти, доки щось не перетворило всі їх в чистий, у безнадійний страх. Й нині, як завжди, за барбаканом тривають пори року усіх років, ніхто нікого не змушує говорити, втискати душу в важкі слова. Хоча б заради цієї волі варто було зазирати сюди, в тривкі, енциклопедичні площі, вулиці, рівні, ніби правила та права. Tags: poems ua szkic
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
Що ми, різьблена азбука кольорова, шматочки смальти живі, котрі складаються в ряд, і читаються по складам, і не римуються як усі, палає толстий небесний, знов й довіку невтомний, у півночі ножовій орфографічний мінімум, і фонетичний хаос, і пекло синтаксисів; діккенс та достоєвський, cumus congestus, хмаровий каталог зоряної бібліотеки останній ярус, де у пітьмі, мріючи та гортаючи нас, мов словник, піднесений до зірок перістий мелвіл у білім пливе киті ( оригінал )Сергей Шестаков. Схолии с. 75 Tags: перевод, поэзия
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
Ту розгубленість, з котрою місто впливає у день, запозичено з мап, де живуть кимось згублені міти. Переконливість натовпу - поглядів, реплік, пісень, - поступово підкреслює все, що потрібно змінити, коли пишеш це місто, як пишуть про погляд чи сон, коли думаєш над повсякденною здатністю світу існувати до лінії слів без важких перепон, доки ти називаєш його, можеш з ним говорити. Tags: poems ua szkic
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
Як ти міняєш оптику та весь із нею світ, як падають завіси і осідає видимості жерсть, звільняючи від сутностей та сенсів, загострено із чорних ліній ту, де тав чорнів, а нині сяє алеф, і ті, хто іще вчора нами був, зустрінь нас нині, певне, не впізнали б. ( оригінал ) Сергей Шестаков. Схолии М, 2011 с. 25 Tags: перевод, поэзия
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
Репліки, профілі, вилиті згідно строгим вимогам місцевої архітектури, жести, котрі відтворюють ті сторінки історії, котрі для них писались, бачиш, в цім місті тобі найлегше бути малюнком, виконаним з натури у допотопнім місті, в котрім всі подорожні так чи подумки, залишались. Хтось то перемальовує твої речення, то відкриває куліси важкої фрази щодо уточнень того розділу Книги, з котрого створено цю місцевість. І, якщо ти від щастя, втоми, тощо заплющиш очі, це вмикає усі одразу сигналізації, котрі ділять натовпи на припустимість та несуттєвість. Хтось переламає світло, випустить всіх твоїх кольорових янголів за тобою слідом чи нагадає інакшим профілем вислову те, задля чого: покору, радість, свободу, її природність, et cetera, всю неподільність неба над головою круглої кам'яної речі, котрою переміщаєшся, залишаючи лиш тіні та сни позаду. Tags: poems ua szkic
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
Знову сповільнений вдих, знову сонячний коловорот, знову щастя грибний холодок і котяча усмішка, хто хоча б на хвилину ввійде до тремтіння цих сонячних вод, той залишиться в них і довіку не знайдеться більше не одне, але і не подільні на дві до пори безіменні ці даності, хто ми, чиї ми, як меми, в передчассі новім , де ще до початкової гри навіть сутності злито та не розрізнимі фонеми... ( оригінал ) Сергей Шестаков. Схолии М, 2011 с. 78 Tags: перевод, поэзия
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
Світло виконує жовту роботу над помилками ночі. Пересуваючись вздовж коридорів у світлотіні слова, відчуваючи його дотик, поступово заплющуєш очі, відчуваючи напів-втоми мовчазну обережну мову. Травень рве, розкидає білі пелюстки випадкових реплік, позначає в світлинах срібним акуратні цитати з часу, витинаючи із епохи всю майстерність її істерик, залишаючи їй натхнення, від котрого нема спасу. Бачиш, в морі тяжкого міста то іскрить, та палає синім те, що ти загортаєш в рими, те, чим бавиш глибоку втому: всепроникливість білих ліній у недбалій чужій картині, місто, створене із нічого словом, даним колись нікому. Tags: poems ua szkic
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
В місті, населенім персонажами радше лицарських, аніж авантюрних романів велось не те щоб добре, а просто ніц не нагадувало про ті місця, де ти народився й виріс; де дороги виводили майже завжди в пустелю, і ніколи до того моря, де тобі хотілось лишитися, вмонтуватись в пейзаж, врешті з цим всім змиритись: з часом, котрий стирав обличчя, фасади, вулиці, книги, квіти, дерева та кращі стани; з сонцем, котре вирощувало замість тебе твоїх драконів; з тим, хто невміло бився з звуками, котрі неможливо витримати, та пусткою, котра супроводжує кожне горе; з тим, що тебе тримало, коли ти більше не міг прокинутися чи навпаки, зупинитись. Врешті, ти міг залишити тут те, що так давило на хворі нерви, навчитись вставати рано; подарувати зайві з своїх імен тим, хто довго був безіменним, так само - думки і лиця, вечорами нашвидко записуючи в кав'ярні котрусь із неможливо гарних, простих історій, котрих завжди доволі в місті, вписанім в тіло тієї мапи, котра не вміє тобі не снитись. Tags: poems ua szkic
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
Потім гадатимеш - всі ці речі так тримались свого мовчання кольору Вісли; кольору пилу; кольору сонячної пустелі з того боку Єрусалиму; горлиць; категоричного небажання заморожувати у реченнях рух повільної каруселі подиву перед неймовірною різноманітністю цього світу, в котрім найкраще завжди ламає лапки і дужки мови світло-зеленими квітами слабкості, котрій не треба вміти ні озиратися, ні зазирати в майбутнє, ні торгувати словом. Бачиш, заради цієї цілісності ти знов вертаєшся в ці усюди, інколи подумки, інколи відчуттям, схожим на гарну думку: в місто десь посередині поміж тим, у котрім мешкають сни і люди, й тим, де всi твої тіні й відтінки несуться в заданому керунку. Tags: poems ua szkic
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
Сонце, сонце, нібито все застигло в тім неспокійнім році, коли здавалося, що усі істоти носять в собі папір з написами ,заздрість, або ,самотність, чи тільки ,осінь, і що усе це розвалиться разом із написами; але мир між землею, небом та всіма між цим записаними сторінками переливався з великих сузір'їв в менші й тримав свій лад, доки ти, поміж своїми і іншими порожніми звуками та думками перечитував сувої травня, котрий відмотувався назад, думаючи: я не дуже вмію радіти тут і тепер, та нині навіть і це тільки привід радіти різноманітності, її снам та усім реєстрам, Кимось укладеним в рухи, тіла, їх тіні, видані на вичерпну кількість років кожному, навіть нам. Чуєш, хвилястий голос із стороннього, зі зворотного боку цього світу зрідка торкається своїх сильно зменшених голосів, і, коли тобі трапиться це почути, ти відчуваєш спокій, певне, єдино здатний нарешті стишити всі ці сутності навісні. Бачиш, серед довершених форм інших багато більше, і благословити кожну нині значить тільки спинити мить, з тим, чого ти ніколи не зрозумієш, з тим, що іще напишеш, з тим, що ніхто не вміє назвати, що то світиться, то болить. Tags: poems ua szkic
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
Тут слово густішало і застигало в повітрі нечутністю доторку, білим насінням кульбаби, пів-передчуття невисоким задушливим вітром, присутністю запаху вітру з едемського саду. І ти, кому вже невимовно, нестерпно набридло дивитись на те, з чого створені всі ці істоти, з полегшенням бачив, як сонно торкається світло їх дихання й змушує жити їх в тисячне, в соте. Напевне, у інших містах ти забудеш усе це, тому що життя тільки тут розповзається в скалки, кавалки, фрагменти, спотворені, змучені лиця, поламані речення, місяці, роки та ранки. Минаючи це цілковито поламане місто, задумано все це уявиш спокійним та чистим. Tags: poems ua szkic
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
Між сторінками років, в провалинах слів та стосунків, в безшелесному вітрі назавжди записаних вражень Хтось торкається часу хвилястих бурштинових трунків, натискає на паузи поміж подіями важель. У багатокрапкових зірках тополиного пуху зависає, триває над зміями сонних провулків те, на що тобі стало, ставало уміння і духу написати, сказати, вчинити, зліпити у думку. Подивися, - усю цю бронзовану жовтим свободу срібним звуком утримує тут необхідність й потреба. Так триває довічно, повсюдно, де дивишся в воду, і тримаєшся кольору, світла, байдужості неба. Тут, де нам не належить нічого, крім вчинків і слів, дійсно мало нового, крім віршів, крім світла; крім снів. Tags: poems ua szkic
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
"Я бы не стал писать про художника, который мне не нравится или о позиции, которую я не разделяю или которая кажется мне не интересной. Я не склонен к критике, не люблю писать про негативное, оно меня не интересует вообще. Если я написал о ком-то, это значит, что он мне точно нравится, в одном смысле или в другом, с одной точки зрения, или с другой. А с какой точки зрения нравится, это я обычно объясняю в своем тексте". Борис Гройс: Быть вне времени http://korydor.in.ua/spectema/24-spec1/1052-byt-vne-vremeniбеседовала Лариса Венедиктова Tags: Б. Гройс, интервью, искусствоведение, периодика, философия
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=92.1){kind=small}
greenmara
Previous